Євробачення 2021 Огляди

ПРОЖАРКА ЄВРОБАЧЕННЯ 2021: ФРАНЦІЯ, РОСІЯ, ХОРВАТІЯ, ГРЕЦІЯ, РУМУНІЯ #5

Сьогодні наша добірка пісень – це справжній євро-дівич-вечір. Чи ранок. Чи день. Все залежатиме від того, в яку частину доби ви його читатимете.

Франція

Пісню Voilà цьогорічної представниці Франції на ім’я Barbara Pravi вже називають найфранцузнішою з усіх французьких пісень в межах Євробачення. Навіть жартують, що у відео до пісні французи спромоглись обійтись без Ейфелевої вежі.  Відео, до речі, красиве, але і без нього пісня була б і є прекрасною заявкою на потрапляння в серця мільйонів. В моє вона потрапила з першого прослуховування і стала однією з улюблених в цьому році. Ніжна, зворушлива – я бачу її монологом напівоголеної душі, яка чесно стоїть перед нами і ділиться своїм болем, своєю таємницею, своїм внутрішнім світом. Без зайвого пафосу, без гучних гіперболізованих метафор – просто, щиро, відверто. Прекрасний текст, і дуже красива музика. А ще тембр віолончелі – це ж взагалі щось таке глибоке і піднесене. Особливо це відчувається в акустичній версії пісні. Я можу багато чого написати ще, але ви просто підіть і послухайте цю пісню. А я знов спробую уявити, яким розкішним може  бути сценічний номер на неї. Тішуся з того, що Voilà звучатиме в фіналі. От таке автопотрапляння для мене є абсолютно заслугованим.

Росія

Так вже повелось, що я, мабуть, завжди, м’яко кажучи, стримано ставився до наших північно-східних сусідів, скільки себе пам’ятаю. А після 2014 року – годі й говорити. І навіть в контексті Євробачення, коли бачив всі ті брудні технології, якими користується РФ задля перемог, чи просто задля високих позицій, не міг відокремити музику від політики. Але чесно намагався. Та й, мабуть, всі вже розуміють, що Євробачення не може не нести в собі політичне підґрунтя. І всі ми знаємо, як в РФ використовують Євробачення, щоб наголошувати у телевізійних помийках кілька улюблених наративів: Росія є найкращою, російські артисти є найталановитіші, Європа гниє, вироджується, нам нема що робити серед того цирку потвор, і т.д. І, тим не менш, все одно щороку їздять, вкладають шалені гроші в постановки, в піар, купуючи голоси глядачів, сподіваючись знову повернутись до улюблених тем наступного року.
До чого цей вступ? Вперше на моїй пам’яті від РФ їде пісня і артист, якого обрали не закритим голосуванням, а відкритим, серед глядачів. Яким було те голосування – не відомо. Але сам факт відкритості (нехай і умовної) вже є чимось дивним, цікавим і в потенціалі таким, який може принести сюрпризи.
Маніжа – артистка, що представлятиме цьогоріч РФ з піснею «Russian Woman» – отримала тонну хейту від росіян за своє етнічне походження (Маніжа має таджицьке коріння), за текст пісні, в якій не оспівується краса і велич російської жінки, як можна було б подумати через назву пісні, а йдеться про боротьбу зі стереотипами, що нав’язуються російським суспільством. А знаючи, якою Маніжа є активісткою в політично-соціальній площині, їй віриш. І, якщо вже моя колонка про музику, звісно, маю сказати дещо про саму пісню. Тут намішано багато чого, і точно можна сказати, що трек не залишився без уваги не лише в РФ. Частка англійського тексту в пісні дозволить іноземцям трохи краще сприйняти її посил, якщо вже ліньки буде лізти до перекладача. Але настрій відчувається і без тексту. Тут знайшлось місце і іронічно-агресивному речитативу, і ансамблевому співу в народній традиції, і качовим бітам, і класним інструментальним вставкам, з використанням середньо-азійських інструментів. Тож виділитись Маніжа точно змогла. Проте, не відомо, як підтримують свою артистку в її ж країні. Наразі відомо лише про те, що якісь слідчі комітети хотіли перевірити пісню на рахунок того, чи має право вона взагалі представляти країну на Євробаченні. Якщо вже зовсім чесно, то саме в цьому випадку я можу відокремити пісню від політики, і можу сказати, що пісня мені, скоріше, подобається. Але не виключаю того, що в сильному першому пів-фіналі конкуренція буде вже надто високою і Маніжа не потрапить до фіналу. І от тоді її вдома точно з’їдять.

Хорватія

Пісня про те, як жінка не може зрозуміти, чого вона хоче. Albina з Хорватії в пісні Tick-Tock ніяк не може визначитись: чи то вже проганяти чоловіка (чи про кого вона співає), чи “don’t go, don’t go, don’t go”. Текст – таке… Відео теж не супер. Це, скоріше, просто якась нарізка рандомних образів, які прийшли в голову провінційному режисерові відео. А пісня… я впевнений, що її не буде в фіналі. Сам трек теж можна назвати певною нарізкою всього попсового, що ми вже триста разів чули раніше – нічого цікавого, свіжого, оригінального. Країна ніби запізнилась на кілька років – аранжування геть не актуальне з усіма тими духовими, які в народі несправедливо називають «як у Марув», наче вона їх першою почала використовувати. Але хоч якихось фарб додає шматочок сербсько-хорватською мовою наприкінці треку. Ну… хоч щось.

Греція

Пісня «Last Dance» від представниці Греції, Стефанії, – той випадок, коли лунає щось доволі пересічне, але воно тобі чимось подобається. Коли нічого складного, нічого визначного не відбувається, але деякі простенькі акордові побудови здаються тобі милими, і ти думаєш: «Най буде». Так у мене було минулого року з піснею Греції, і так само – цьогоріч. Не хочу лукавити, на Стефанію приємно дивитись, і вона мені нагадує одну акторку з серіалу моєї юності. А ще я в ній трохи розгледів молоду Кеті Пері, і ще щось… Та я ж не за зовнішність і не за кліпи роздаю свої оцінки Євро-пісням. Та щось є в цій Стефанії. Вона безумовно подорослішала з минулого року. І тепер  звертається не лише до підлітків, як в 2020-му, а намагається дещо глобальніше позиціонувати свою творчість. Команда, що працювала над обома піснями, залишилась незмінною. Але, судячи з переглядів двох конкурсних пісень, минулорічна заявка виявилась глядачеві більш цікавою. Та все ж, хочеться, щоб доволі слабкий другий півфінал, в якому опинилась Греція, дозволив їй потрапити в фінальну зарубу.

Румунія

Так буває рідко, але щось мені нема чого сказати про ROXEN та її пісню «Amnesia». Точніше, нічого конкретного. Однозначно, чого я не казатиму, так це того, що вона мені не подобається. І цьогорічна, і минулорічна заявки Румунії у виконанні Роксен є добротним матеріалом, за який, наче, й не має бути соромно країні. Пісні для мене навіть дещо подібні в своїй загальній атмосфері. Мені навіть здалось, що вони записані в одній тональності, але перевірив – в різних. Проте, ці пісні є, ніби, двома частинами одного цілого. І Amnesia є продовженням Alcohol You. Може, так і є. Проте, цього разу пісня мені нагадує ще якісь уривки з безкрайнього музичного простору. Ніби уривки референсів, ніби шматочки інших пісень краєчком зачепили цей трек. Та й сама Роксен якось надто вже візуально нагадує Білі Айліш, хоча за косплей відомої співачки у нас відповідає Болгарія. Подивитесь кліп – самі побачите.
І якщо мені щось і сподобалось, то це посвята наприкінці кліпу – «For every shout that went unheard». Красиво, правда? Чи, може, вам є що сказати, і в коментарях ви поділитесь думками?

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: