Євробачення 2021 Огляди Прожарка OGAE

ПРОЖАРКА ЄВРОБАЧЕННЯ 2021: ДАНІЯ, ПОРТУГАЛІЯ, НІМЕЧЧИНА, НІДЕРЛАНДИ, ПІВНІЧНА МАКЕДОНІЯ #3

Свіжа п’ятірка, свіжі рецензії на пісні, які ви могли б вже й на пам’ять вивчити, якби були б справжніми єврофанами. Чи є тут такі?

ДАНІЯ

Нарешті хтось взявся зробити пісню в стилі вісімдесятих – тенденція вже не надто свіжа, але все ще класна, як на мене. От пісня датського дуету Fyr & Flamme, яку можна перекласти, як «Практикуватися разом», теж зачепила в мені певні струни. Такий ностальгічний вайб не може залишити мене байдужим. Стільки уваги до музичних деталей пісень тієї доби – це говорить про те, що роботу було проведену серйозну. До того ж хлопці ще й виглядають, наче артисти з вісімдесятих, і випромінюють щирий позитив на сцені – все це може дозволити данцям пройти в фінал. Але той факт, що пісню записано не англійською (хоч я і люблю такі національні відмінності), може й дуже зашкодити хлопцям.

ПОРТУГАЛІЯ

Особлива країна, дуже своєрідна, унікальна, яку одразу можна впізнати. Так було до 2021 року. Перш за все тому, що цьогоріч ця країна  вперше на моїй пам’яті звучатиме не португальською. Це так дивно, так не звично, що я одразу не повірив, що колектив The Black Mamba з піснею Love Is On My Side переміг на національному відборі країни. Музика доволі в стилі португальців – тут і соул, і джазово-блюзові варіації – тобто все, що люблять португальські музиканти, квінтесенцією чого став переможний конкурсант на ім’я Сальвадор Собрал.  Щоправда, голос у соліста Чорної Мамби настільки специфічний, що не всім глядачам буде до вподоби. І не дивлячись на те, що візуально номер зроблено із цікавою колористичною фішкою, коли починається все в ч/б, а потім насичується кольорами, створюючи таку собі метафору, що час плине, а справжня музика і через роки актуальна і звучить впевнено, я все одно дещо засмучений, що не почую таку прекрасну португальську мову цього року. І ще я чомусь впевнений, що ця країна знову залишиться поза фіналом.

НІДЕРЛАНДИ

По-перше, я дуже радий, що Жангю Макрой повернувся в 2021-му, а не був замінений кимось іншим. Він і його пісня Grow – це моя персональна минулорічна любов. Пісня і артист, які запали в серце і стали певним мірилом якості. І це мірило, як зазвичай буває, залишилось недооціненим, бо більшість єврофанів, та й просто пересічних глядачів/слухачів таку музику не розуміють, віддаючи перевагу чомусь більш попсовому, мейнстрімному, фастфудному. Проте, цей сенегальський співак не став робити якихось переосмислень, йти назустріч побажанням масового споживача – він продовжує робити свою музичну справу, яку відчуває саме так, як він її відчуває. Цього року – з соковитим африканським звучанням, з характерним багатоголоссям і бітом. Та й посил, адресований ніби всім, проте ясно зрозуміло, що тут йдеться про незламний дух саме чорношкірих. Це справжня пісня-маніфест. І це має відображення в дуже яскравому відео – не тільки за кольорами, а й за відеорядом. Та й сам артист виглядає дещо несподівано – це вже не той скромний і навіть аскетичний Жонгю з минулорічного євро-кліпу. Тут і кольори, і фактури, і аксесуари і … просто ніби інша людина. Але цей артист не з тих, хто ховає примітивну музичну складову за насиченим візуалом. Яким би не був його кліп, на першому місці все одно пісня.

ПІВНІЧНА МАКЕДОНІЯ

От цікаво, балканські країни уміють відправляти на конкурс когось, хто не співає в балади в напівакадемічній манері? Це, мабуть, риторичне питання. Проте, господи, ну як же вже хочеться чогось свіжого, чогось не такого запліснявілого почути. От Василь – минулого року із його непоганою танцювальною піснею став надією на те, що балканські чоловіки потроху починають відходити від цієї іх відомою традиції, але ж 2020 був важким. І вже цього року Василь розповідає нам, як страждав, як сльози текли з очей, як він хотів дотягнутись до мрії і бла-бла-бла. Навіть кліп починає з відвертостей про переживання що до відміни конкурсу. І, знаєте, я ж саме з тих, хто любить красиві голоси, красивий спів, і Василь дійсно добре співає. Хотілося б бек-вокал кращий, ніж у нього, бо якийсь він не смачний. Але навіть симфонічний оркестр прописав в своїй пісні (а я люблю таке). Та все ж не працює. Бо це просто чергова балканська балада, яких вже не порахувати. Якісь вони однакові – музичні і текстові фрази буквально повторюються. Так, це теж пісня-маніфест, як і у попереднього учасника. Але там є своє обличчя. А тут – нема.

НІМЕЧЧИНА

Країна Великої П’ятірки, яка має найгірший показник. Країна, яка в 2021-му змінила свого представника. На жаль, бо Бен Доліч мені подобався. Класний у нього був трек із великим радійним потенціалом. Менше з тим, маємо іншого учасника від цієї країни. Нічого не знаю про Єндрика (чи як це читається), проте його пісня і відео – це суцільна веселуха, якщо не сказати дурня, в хорошому сенсі слова. Але він і його команда дуркують не тому, що їм нема чого робити. Це просто така спроба без моралізаторства, без пафосу поговорити із аудиторіє про те, що всім зрозуміло. Про кохання і все, що із ним пов’язано. І звертаються вони дійсно до широкого загалу – до емігранів, до ЛГБТ-спільноти, до різних рас і віросповідань. Під час перегляду відео навіть намагався уявити собі, як виглядатиме їх номер на сцені. Здається, без середнього пальцю не обійдеться. Цікаво. Але от чи спрацює ця легка манера поговорити із глядачем – не впевнений. Особисто я б цю пісню не слухав.

ДАЛІ БУДЕ…

АВТОР СТАТТІ – DIMA LBRA

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: