Зірки Євробачення Огляди

В полоні політизації. Бойкоти, революції, виступи в бронежилетах

Минулого тижня ми говорили про політичні скандали на конкурсі за участю України, але давайте заглибимось в історію Євробачення. Сьогодні ми розвіємо міф про те, що політика на конкурсі з’явилась після дебюту країн Східної Європи, зокрема пострадянських.
Пропонуємо вашій увазі найяскравіші політичні конфлікти на конкурсі Євробачення у ХХ столітті.

Переможниця Євробачення 1968 Массієль (Іспанія). Фото з сайту supercoolpics.com

У 1968 році на конкурсі перемогла іспанська співачка Массієль з піснею “La La La”. Існують версії, що до перемоги причетний іспанський диктарот Франко, однак ні підтверджень, ні спростувань цій версії немає. І все ж, конкурс переїхав до Мадрида. Проти участі Іспанії, як і її сусідки Португалії, ще за 4 роки до цього виступав ряд делегацій, зокрема і Австрії. Тому й не дивно, що австрійський мовник заявив, що не знайшов достойного учасника й відмовився від участі. Це, хоч і неофіційний, але перший бойкот конкурсу з політичних причин.

Клода Роджерс (Велика Британія 1971)

У 1971 році конкурс приймала Ірландія. Британський мовник ВВС побоювався ворожого ставлення до делегації з боку Ірландії з огляду на конфлікт у Північній Ірландії. Та потім мовник вирішив відправити на конкурс співачку Клоду Роджерс, яка походила з того ж таки регіону. Під час перебування у Дубліні співачка неодноразово отримувала погрози від Ірландської республіканської армії (ІРА). Та крім погроз жодних неприємностей більше не було.

Іланіт (Ізраїль 1973)

У 1973 році на Євробаченні дебютував Ізраїль. Дебют після трагедії на олімпійських іграх у Мюнхені, де загинуло 11 представників збірної Ізраїлю, змусив організаторів посилювати заходи безпеки. А співачка Іланіт, яка тоді представляла країну, виступала у бронежилеті. На щастя, все пройшло спокійно.

Учасники Євробачення-1974: Джинйола Чикветті (Італія) та Паулу ді Карвалью. Фото з сайту eurovisionireland.net

А конкурс 1974 року не лише відкрив світу шведський гурт ABBA, але і запам’ятався рядом політичних подій. Представниця Італії Джинйола Чикветті (переможниця Євробачення-1964) на конкурсі виконувала пісню “Si”. Влада Італії вважала цю пісню пропагандою за скасування закону про легалізацію розлучень. Референдум щодо цього питання був запланований після конкурсу. Саме через це італійський національний мовник не транслював виступу своєї представниці, а саму пісню ще місяць не можна було почути в самій Італії. Але тим не менш, співачка посіла друге місце, поступившись лише гурту ABBA.

Виступ португальського співака Паулу ді Карвалью став сигналом для початку Революції гвоздик, яка скинула фашистський режим Селазара і Португалія стала демократичкою державою. Саме анонс виступу представника країни на конкурсі був кодом для учасників Революції.

Маріза Кох (Греція 1976)

У 1975 році на конкурсі дебютувала Туреччина. Через це Греція бойкотувала конкурс на фоні вторгнення Туреччини на Кіпр. Наступного року вона вирішила діяти по-іншому й відправила на конкурс Марізу Кох з піснею «Panaghia mou, panaghia mou» («Діво моя, Діво моя»),яка була протестом проти турецького вторгнення на острів. Через це турецький суспільний мовник вирішив не транслювати виступ Греції.

Ізхар Коен і Alphabeta (Ізраїль 1978)

Конкурс 1978 року здійснив фурор, адже перемогу здобули представники Ізраїлю Ізхар Коен і Alphabeta. СРСР в рамках програми «Мелодії і ритми зарубіжної естради» показав лише окремі виступи з конкурсу, звісно ж без Ізраїлю. Про участь останнього до 1988 року навіть і не згадували. А от арабські країни, які також є членами Європейської мовної спілки, шаленіли. Йорданський мовник, коли перемога ізраїльтян була очевидною, перервав трансляцію і замість голосування глядачі дивились на фото квітів. Наступного дня в новинах оголосили, що переміг представник Бельгії. Та тим не менш, конкурс вперше переїхав за межі Європи – до Єрусалиму. Ізраїль зробив усе можливе для безпеки делегацій та учасників. За декілька днів до початку конкурсу укладено мирний договір з Єгиптом. Югославія одразу вирішила бойкотувати конкурс, а Туреччина дійшла до цього рішення під тиском арабських країн, адже учасників і пісню вже було обрано.

Як ми бачимо, на конкурсі ще до появи країн Східної Європи було гаряче, адже політичні та дипломатичні конфлікти між країнами тою чи іншою мірою впливають на стосунки країн на самому конкурсі. І навіть позиціонування конкурсу як аполітичного фестивалю ніяк цього не змінить.

Стосунки Греції і Туреччини протягом усіх років участі останньої залишались холодними, а арабські країни і досі не беруть участі в конкурсі через Ізраїль. Винятком став 1980 рік, коли Марокко скористалось відмовою Ізраїлю і дебютувало. Та була іще одна країна, яка хотіла доєднатись до сім’ї Євробачення, але про це ми поговоримо наступного разу.

АВТОР: Іван Магуряк

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: