Огляди

Eurovision Song Contest: The Story of Fire Saga історія вогневих вражень від Dima Libra

«Фільм Євробачення: історія вогненної саги» – фільм, на який ми заслужили.

Щойно подивився свіжий фільм від Netflix, якого чекали мільйони євро-фанів, до яких і я причетний. Подивився… і тепер намагаюсь зібрати думки в купу, знайти їм правильний вихід і скласти з них текст. А це, я вам скажу, важко. Бо я не зовсім зрозумів, що це було. Але давайте все ж по порядку.

Не дивлячись на те, що всесвітня пандемія забрала у нас наш улюблений конкурс, і ми мали дещо незрозумілий замінник йому, все ж завдяки цьому фільму Євробачення ми побачили. Не таке, до якого ми звикли, але побачили. Ще й таку концентрацію зірок на квадратний метр, що очі сяяли, а серце палало. Такий собі All Stars vs Fake Ones. Знаєте, якби я не знав, що в цьому фільму зніматимуться мої улюблені діви, то раптом побачивши, їх у мене б зірвало дах))) Самі посудіть – Лорін, Кончіта, Джамала, Нетта – не просто переможниці, а справжні королеви сердець. Поважаю кожну. Альбоми деяких маю за взірець творчості і музичної справжності. А ще й Сальвадор Собрал. Взагалі, для справжніх фанатів зі стажем, там є кого ще розгледіти, та не буду видавати всіх секретів. Та й головними тут є не реальні зірки конкурсу минулих років, і, мабуть, це правильно.

Eurovision Song Contest: The Story of Fire Saga' soundtrack and ...

Головними героями в фільмі ми бачимо дует з Ісландії у складі інфантильного егоїста з доволі дивним відношенням із своєю сексуальністю (Вілл Фаррелл), та романтичної, мрійливої, талановитої молодої жінки (Рейчал МакАдамс). Те, що між ними відбувається, те, як вони співіснують – це до спеціаліста з психоаналізу. Взагалі-то, писати відгук без спойлерів доволі важко, бо не можна не торкатись сюжету, чи дискурсу про поведінку героїв, і т.д.

Конкурс пісні "Євробачення": огляд Історії Вогняної Саги: - Ігри ...


Та у мене є головне питання до фільму – для кого він був знятий? Для фанів, чи для широкого загалу? Бо якщо для фанів, то вони рознесуть його в пух і прах за майже повну не достовірність. Все, що там показують – вокальні репетиції, хореографічні, підбір одягу, технічні прогони, виступи, система трансляції – все це насправді відбувається геть інакше. І ми це знаємо. Тому будемо не задоволені фальшивкою. От, наприклад, в фільмі коли після невдалого виступу головних героїв зала була повністю тихою, і ніхто з тисяч глядачів жодним чином не підтримав учасників. Хто-хто, а ми знаємо, ЯК ми можемо аплодувати навіть найбезглуздішому виступу. Аморфність, відсутність реакції – це точно не про нас. Чи ще приклад – коли офіційна команда по підготовці учасників від Ісландії має таку тезу: «у країни з’явився шанс за останні 60 років нарешті перемогти на Євро». В цей момент десь тихенько заплакала Йоханна Гвюдрун Йоунсдоттір (Євробачення 2009). І я разом з нею. Але лише євро-фани оцінять наявність й зірок лаштунків в кадрі – таких, наприклад, як Вільям з Wiwibloggs та єдиний і неповторний Грем Нортон. Проте, якщо фільм знімали для широкого загалу, чи зрозуміють люди стільки відсилок до конкурсу, про які вони просто не здогадаються? Чи буде їм це цікаво? Чи оцінять? Що до відсилок – аж подвійна відсилка є на самісінькому початку стрічки, де герой Пірса Броснана слухає гурт АББА. Привіт мюзиклу «Mamma mia».

Евровидение: История огненной саги / Eurovision Song Contest: The ...

Дійсно цікавим є вибір країни, яку представляють головні герої. І, як на мене, Ісландія й сама є героєм стрічки, чи не найголовнішим. Як красиво її показують в кадрі, як різнобічно розкривають її мешканців, як звертаються до мови, традиції, повір’їв, і т.д. А фраза героя Фаррелла, сказана американцям, щоб ті не приїжджали до його країни – вона каже про те, що він хоче зберегти її від глобалізації, урбанізації, всього того, з чим у нього асоціюються американці. До речі, у нього взагалі дивне ставлення до них. Серед всього, що він про них казав, був прекрасний жарт: «мерщій до дому – стіну будувати!» (мова про Трампівську стіну із Мексикою). Але жарти були й тупі. Діалоги також, часом, були настільки невдалими, що мені було ніяково дивитись на це. Якось забагато було уваги до сексу. Гумор взагалі кидало від гостросоціального до сортирного. Як і жанр – тут і чорна комедія, і мелодрама, і ще щось. Мабуть, аби сподобатись якомога більшій кількості глядачів, які якщо й не зрозуміють чогось про конкурс, та все ж зможуть пореготати над чимось трешовим.

Маленька теза про Україну в цьому фільмі. Приємно, що не лише Джамалу згадали в ньому, а й обіграли наш номер, який ми привозили в 2014-му. Побачите))


            І, звісно, я не можу обійти увагою такого персонажа, як представник Росії. В образі цього героя стрічки – шалено багатого і безглуздого в усій розкоші, якою він себе оточив – легко вгадуються конкретні люди і конкурсні номери від цієї країни. Весь час я дивився на нього і розумів, який стьоб влаштували творці фільму, як іронічно показували одну з найгомофобніших, і при цьому найгомосексуальніших країн конкурсу. Згадайте всіх представників ЛГБТ-спільноти, що приїздили і приїздять на конкурс від РФ. Апогеєм цього контексту став прекрасний жарт в маленькому діалозі: «-Ти – гей? -Ні, я руський». І на цьому можна було б і завершити стьоб. Але далі був ще один міні-діалог, за який я хочу подякувати сценаристам: «-Ти заслуговуєш на щастя. -Росія-матушка так не вважає…». Деякі жарти, – це лише частково гумор, а, насправді, вони є доволі серйозним відображенням сьогодення, певним дзеркалом. Іноді – доволі кривим.

Movie Review: EUROVISION SONG CONTEST: THE STORY OF FIRE SAGA


            Не обійшлося тут і без самоіронії – в піснях і образах деяких конкурсантів можна було вгадати стереотипи, і знову ж таки, відсилки, що пов’язані із конкурсом. Та самоіронія – це добре. Однак, коли в фільмі повно «нескладух», це заважає сприймати події на екрані так, щоб переживати за те, що там відбувається. В якийсь момент герой Фаррелла мене просто почав дратувати. Чи, може, це просто я доволі особисто все це сприймав. Взагалі, спочатку я відчув в ньому споріднену душу. Я також вже доволі давно мрію про цей конкурс, пишу пісні для участі в ньому, слідкую за конкурсом, досліджуючи тенденції і т.д. І представити свою країну на головній сцені Європи – це моя велика мрія. Тому я не розумію, як, маючи таке підґрунтя, герой міг так легко здатись?

Питань, як я казав, не мало. Та у кожного глядача вони будуть відрізнятись. Комусь буде замало пісень, комусь не вистачить країн-учасниць, хтось недоотримає гумору, хтось не зрозуміє контексту… Хтось подивиться і одразу забуде про фільм, а хтось буде перебирати всі помітки, що зробив під час перегляду, і писатиме цю статтю. А євро-фани будуть лаяти фільм, але дивитись його, і не один раз. І будуть дякувати 2020-му року за те, що відібравши однин конкурс, він дав нам інший.

Автор статті: Dima Libra

Шукайте нас у соцмережах:

2 коментарі

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: