Колись давно, як ще Софія Ротару була малою і бігала десь поміж маршинецьких лопухів, а світ не встиг до пуття відхаркати наслідки великої війни, було вирішено створити конкурс, який би:
– сприяв появі талановитих та оригінальних пісень у жанрі поп-музики;
– розважив і культурно об’єднав людей з різних країн, які мали багато приводів дивитись одне на одного чортом;
– підвищив інтерес до телебачення, яке тоді не мало ані «Битви екстрасенсів», ані «Дому-2».
За жодним з цих пунктів ЄБ суттєвих результатів не дало (прости мені, Б..же, якшо збрехав). Локомотивами телебачення чесніше називати серіали й телемагазин. Всі поп-музичні революції відбулись за межами ЄБ, а на євросцені ми бачили щонайбільше продукт, який гармонійно акумулював найкращі надбання “попереднього року”, або прохідні «ансамблі пєз..дні і бля..дкі». Термін цікавості до переважного числа учасників ЄБ хіба шо трохи більший за термін придатності розливного пива. З переможцями ситуація трохи краща. Нарешті, з піс давом у конкурсу також не проканало, бо важко наспівати любов до Зіни, якщо тільки вчора Зіна клала тобі під самісінькі двері ріденьким, а потім ще й ручку «субстратом» обмазала. Тому серед євроновин часто-густо проскакують обговорення, хто на кого образився і чому не приїхав.
Проте, хоч результат і вийшов на трієчку з плюсом, процес піпл схавав от і до, бо:
– люди люблять на щось чекати: Паска, Новий рік, день народження, підвищення на роботі чи от «Євробачення» – на що завгодно, аби тільки поринути вільною думкою до чергової умовної межі, яка надасть життю хоч і не найглибшого, але ж таки змісту;
– людям треба єднатися, бо коли у тебе якесь особисте свято, а у інших – звичайний понеділок, то ти й ходиш як “трошки того”. А от коли у всіх Новий рік, Олімпіада, чи «Євробаченя», то інша справа;
– людям треба єднатися проти когось, і ЄБ вам того дасть із надлишком. Можна за ним самозабутньо тьохкати, можна його гудити, а ще можна активно декларувати, що такі нісенітниці вас не цікавлять. Ну, і звичайно ж, можна без краю скубтися за те, хто був айс, а хто «нє торт».
Ото ж, «Євробачення», як «Блакитний вогник» на Новий рік – наче й нічого особливого, однак своє, тепле-лампове і живучє, як таргани. То хай так буде. Шось же ж має створювати інфоприводи і рятувати людство від екзистенційного жаху.
Матеріал підготовлено неТиповим Єврофаном та є його особистою думкою на озвучену тему. Матеріал не має на меті образити чи зачепити чиїсь погляди.
